Українська мова милозвучна та самобутня, попри всі намагання її спотворити запозиченими словами та заборонами. Наприклад, широкого розповсюдження набула заборона використання в українській мові традиційного слов'янського етноніму для позначення євреїв — жид, жиди. Лише на територіях України, які не так сильно зазнавали впливу російської мови, оскільки не були під контролем царської Росії, збереглося традиційне українське необразливе використання цього етноніму. Слово «жид» використовується нащадками першої та другої хвилі української еміграції в українській діаспорі, яка є носієм не спаплюженої заборонами та русизмами української мови. Для решти українців вживання слова «жид» в побуті та літературі пробували знівелювати та дискредитувати, але єдиним вірним українським словом для називання євреїв залишається етнонім «жид». Саме те слово, яке за радянських часів забороняли використовувати в мові, оскільки більшість перших більшовиків були жидами і вважали слово «жид» образливим для них, а українців, які його споконвіку використовували, бо для них воно було природним, звинувачували в антисемітизмі та піддавали репресіям. Подібна тенденція продовжується і після розпаду СРСР, де громадянам України із ЗМІ примусово нав'язують толерантну маячню окремих зацікавлених олігархів, які роблять все, щоб зупинити відновлення офіційного вживання етноніму «жид» в сучасному українському суспільстві. Слід зазначити, що слово «жид» має образливий відтінок лише у російськомовних індивідів, які до українців не мають жодного відношення.
Характерно, що більшість європейських мов мають слова аналогічно співзвучні з етнонімом жид. Наприклад, офіційно вживаються в польській мові — «Zydzi», словацькій — «Zidia», чеській — «Zide», німецькій — «Jude», болгарській — «Жид», хорватській — «Zidovi», словенській — «Zidi», «Zidje», «Judje», боснійській — «Zidovi», литовській — «Zydas», угорській — «Zsidok», італійській — «giudeo». А Україна — це Європа.
Тому недивно, що українська мова така різнобарвна, адже існує безліч словоформ від кореня жид: жидок, жидочок, жидун, жидик, жидлик, жидюга, жидяка, жидва, жидова, жиденя, жидів, жидівка, жидівочка, жидівство, жидівський, жидівча, жидовин, жидовина, жидовіти, жидолюбець, жидувати, жидюк, жидя, жидівчин, жидівник, жидофіл, жидофоб. Збагачуєте свій словниковий запас мовою Івана Франка та Василя Стефаника, намагайтеся позбуватись нав'язаних русизмів.
Не слід соромитись мови своїх прадідів, бо не будемо мати майбутнього.