В цій темі пропоную обговорити актуальне для нас ,на даний момент, питання - 9 травня.
Хтось може вважати це святом, хтось - ні.Цікаво б було дізнатись вашу думку.
Отже, як думаю я:Кожного року 9 травня зі своїх нір виповзають “герої” радянської армії та їх фанати з КПУ щоб відсвяткувати перемогу окупанта - СРСР над іншим окупантом – нацистською Німеччиною. Дарма, що війну цю почали обидві країни-колишні союзники. Мовчать і про те, що цей день з усіх країн антигітлерівської коаліції святкують лише країни-нащадки СРСР. Чомусь в Польщі, Угорщині, Чехії, Естонії, Латвії, Литві ніхто не святкує, бо їх не звільняли, а наново окупували! Нас теж, але марно пояснювати це денаціоналізованій більшості українців.
Що принесла "перемога" на мою думку:
- 45-річне радянське рабство;
- 20 млн. жертв (українського населення);
- масові репресії, ув'язнення:
- до 1946 тих хто залишився живий намагались знов заморити голодом;
- за ці 45 років українська мова та культура зазнавали шалених утисків,була майже знищена;
- українське населення комуністи перетворили на мовчазне і боязке стадо, яке й тікиль вміє що матюкатись і спиватись
Сьогодні вони у владі. Сьогодні вони говорять про пам'ятник Сталіну, про повернення комуністичної символіки (що доречі було підтверджене нещодавнім 9 травням в Тальному).
Зрозумійте вірно -
я не вважаю вояків Червоної армії зрадниками!!Нізащо!Адже в більшості їх туди "затягнули" і вибору не залишалось, я проти того, шоб 9 травня було святом!Я думаю цю перемогу ціною таких колосальних жертв ніяк неможна вважати святом!Небуду тут писати про УПА проте, на мою думку (лише на мою) їм також потрібно вклонитись за те, що обороняли нас.
Зрозумійте, що святкувати 9 травня - те саме , що святкувати смерть матері яка загинула коли рятувала дитину з палаючої домівки!
На мою думку, 9 травня має бути днем скорботи, пам'яті жертв війни двох диктаторів та комуністичного режиму,а не те, на що воно перетворилось зараз- на черговий привід напитись(лише про молодь). Адже пам'ять- те єдине, за що ми маємо нести відповідальність перед нашими дітьми, онуками...
Цікаво б було почути ваші думки