Тальнівські історії з життя

Тільки ексклюзивні публікації на Тальнівському Інформаційному Порталі

Коляска під вікном

Василь виріс без батька. Той був десь далеко, і лише аліменти, що приходили точно в зазначений день, нагадували : таки є. Мати Любов Андріївна працювала вчителькою математики, а згодом була призначена директором, отримала квартиру.

Після школи Василь закінчив сільгоспакадемію, повернувся додому, де його чекала посада інженера. Жив він заможно, невдовзі купив іномарку. Отож, у відпустку поїхав до Чорного моря. Повернувся не сам, привіз матері невістку. Не марнуючи часу, так і сповістив – це його дружина Катерина.

У матері аж сяяла на обличчі усмішка, але під нею ховалася якась тривожність. Інтуїція підказувала : вийшла Катерина заміж не з великої любові до Василя, а з великої любові до його грошей. "Зачекай ще хоч із місяць, - шепнула. – Не пара вона тобі".

Ці слова викликали тільки глибоке обурення:
- Не захочеш нас благословити – то й без тебе проживемо!

Злякалася Любов Андріївна. Справили весілля, поселилися всі разом в одній квартирі. Василь виглядав безмежно щасливим від сімейного життя. Він любив свою Катрю й прощав їй усе : незатишні свята, не зварений борщ та розгардіяш у кімнаті.

Незабаром у них народилася дівчинка, яку назвали Вітою. Бабуся Люба з народженням онучки зазнала не тільки великої радості, а й великого розчарування – вона раптом відчула, що стала зайвою у власній квартирі. Невістка вставила свою вимогу: у дитини повинна бути окрема кімната!

Сподівалася мати захисту від сина, та де там, не дочекалася. Купили їй стару хатину за містом у селі. До дітей приїздила тільки тоді, коли кликали, а таке траплялося то тричі, то тільки раз на рік.

Тальнівські історії з життя - Коляска під вікном

Якось Василь поїхав своєю машиною у відрядження. Повернувся не з горою подарунків, як завжди, а з горою нещастя - потрапив у аварію. Мати, бігаючи по лікарні, не знаходила собі місця, ніяк не могла зрозуміти, як же це сталося? Чому? Думки роїлися чорними хмарами, закриваючи світ...

А Катя сиділа на лаві, втупивши погляд у стіну. На обличчі – ні жалю, ні сліз, сама байдужість. Вона побивалася лише від втрати матеріальної цінності – машини. Поряд сиділа маленька Віта, кліпала оченятами й не могла зрозуміти, що коїться.

І ось діагноз лікаря: "Приречений до інвалідної коляски". Після такого Катерина відмовилася від чоловіка: нащо їй такий недієздатний?

На жаль, таки здійснилися всі побоювання матері. Забрала Катерина собі все – і гроші, і квартиру. Тільки мама не залишила Василя в біді. Доглядала, підтримувала, як могла. Однак цього було мало, лікування вимагало великих грошей. Пішла Любов Андріївна до колишньої невістки просити допомоги. Знала, що дарма, але то була її остання надія. Двері відчинив... уже новий чоловік Катерини. У результаті – ні грошей, ні співчуття, самі приниження та нарікання. Сяк-так перебиваючись, забрала мати сина з лікарні до себе в село. На щастя, допомогли добрі люди, колеги по роботі, подарували інвалідну коляску.

Так і живуть вони вдвох. Любов Андріївна далі працює вчителькою, правда, вже у сільській школі. А Василь кожного дня довго сидить біля вікна й виглядає на дорогу: чи не йдуть його дружина й дочка Віта? Сидить і розмірковує вголос: "Єдина любляча людина, яка ніколи не зрадить і все пробачить – це рідна мати... Спасибі тобі, мамо, та пробач за все".

А матері від того стає дуже сумно, що не вберегла сина від біди.

Автор:Анна Голик, м.Тальне
15.07.2010 - http://talne-info.com

Обговорення на форумі →

Тальнівські історії з життя

Коляска під вікном

Рекомендовані публікації